З незапам'ятних часів першим, що бачили моряки, підпливавши до берегів Британії з континенту, був ланцюг білосніжних скель, що простягся вздовж всього південного узбережжя Англії. Це знамениті білі скелі Дувра.
Юлій Цезар згадував про них, описуючи римське вторгнення в Британію, Вільям Шекспір присвятив їм кілька рядків у своєму Королі Лірі. Саме цим скелях Англія зобов'язана своэю найдавнішою і самою поетичною назвою - Альбіон, що походить від латинського слова "білий".
Дуврські скелі утворилися в крейдяний період понад шістдесят мільйонів років назад з незліченних останків морського планктону. Вони складаються з м'яких дрібнозернистих порід крейди з незначними включеннями кремнію і кварцу. Висота скель досягає ста метрів, але внаслідок природної ерозії щороку вона зменшується приблизно на один сантиметр. Крім того через слабкості скелі породи тут нерідкі обвали і зсуви.
У гарну погоду скелі видно навіть із завищеною талією Франції, адже ширина протоки тут становить понад тридцять кілометрів. Охороняючи морські ворота Британії, на високому березі над білосніжним обривом височіє знаменитий Дуврійскій замок.
О месте
